Гадаю, ми живемо в часи зашквару. Зашкварилися усі, а надто ліберали.
Ну, просто від традиційних націоналістів та різного штибу консерваторів, «правих» і «лівих», політ-бізнесменів і популістів, ми й так нічого не очікували, для них авторитаризм, фашизація, спрощення й отуплення політики, держави, суспільства тільки на руку – вони хочуть продовження цього банкету. Вони зараз у веселому куражі. Їхня стихія – «визначення ворога». Що гостріші та примітивніші інстинкти, то краще голосує електорат, то вище закручує вуса генерал, то гучніше тріщать чуби…
А от спостерігати, як «деградують» ліберали – це вже щось. Свобода слова? Права людини? Приватна ініціатива? Освічений середній клас? Критичне мислення? Тепер це не про них. Вони підтримують закриття соціальних мереж, схвалюють війну, ділять людей на своїх та чужих, збиваються в агресивні ідеологічні зграї, виправдовують корумпованих чиновників, аплодують забороні ввозу книг на кордоні, глузують, вульгаризують, зневажають…
Панове, у нас більше немає нормальних, порядних лібералів. З чим я вас і вітаю. Бо насправді це добре. Маски скинуто. Можна любити свободу й цінувати права людини, не будучи лібералом. Час повернутися до «мінімалістичного» визначення лібералізму. Нагадаю, що це «мистецтво не помічати бідних» (Дж.К.Гелбрейт). Оце той скелет, який залишається від лібералізму, якщо пошкребти. Під «бідними» мається на увазі народ, робітничий клас, резервна армія праці, студенти, дрібні службовці, «третій сектор економіки» обслуговування, безхатченки, пенсіонери, біженці тощо. Для лібералів якщо це не «бидло», то просто невидимки – їх помічають тільки тоді, коли вони раптом роблять щось не те, що від них очікували. Наприклад, ідуть наперекір. Шахтарі виходять із шахт і зупиняють виробництво, студенти страйкують, касирка на касі влаштовує скандал пані Ніцой… Отоді «вони» потрапляють у поле зору ліберала, він кривиться й дуже, дуже незадоволений…
Зараз у Кривому Розі страйкують шахтарі. Як дехто відзначає, відбувається шахтарський майдан. Але ліберальна маса цього не помічає, ці події не обговорюють на «Книжковому арсеналі», інтелігенцію переймає мовосрач, це ж і є найбільша проблема космічного масштабу…
У 18 столітті Марія-Антуанетта говорила про зголоднілих простолюдинів: «У народу немає хліба? Гм, то нехай їдять тістечка!». У 21 столітті ліберал може відповісти: «Шахтарям не платять зарплати? То нехай кожен з них запускає свій інтернет-старт-ап!.. або подається на ґрант з кібер-еко-йога-фемінізму!..»